translitera

Якщо збираєтесь у подорож Європою, раджу заглянути на Bookstore Guide.

Книголюби Соня та Іван поставили собі за мету зібрати перелік усіх європейських незалежних книгарень, де є хоча б кілька книжок англійською. До каталогу додаються лише ті крамниці, де побували автори блогу або його відвідувачі.

Київ поки що представлений лише однією книгарнею – Globe Bookstore, яка з”явилася на сайті за рекомендацією такого собі Гері Джонсона.

У розділі Articles – статті про сучасний стан незалежних книгарень.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Щось тут давно не було ніякого вандалізму. Виправити це нам допоможе Жаклін Раш Лі (Jacqueline Rush Lee) зі своїми книжковими скульптурами. А за тегом “книжкова скульптура” на блозі завжди можна подивитись інші приклади прекрасного нищення книжок.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Трапилось мені якось радянське видання “Вежі з чорного дерева” Дж. Фаулза (1986 рік, український переклад Ружицького і Стельмаха). Ось уривок (контекст: молодий художник Девід прибуває з візитом до старого, Бреслі, у якого живе дівчина на ім’я Миша/Mouse. Девід цікавиться, чого Бреслі так її прозвав)

Якусь мить старий вагався, потім вийняв з шухляди в столі аркуш паперу. Стоячи поруч, Девід стежив, як він поважно нахилився над папером, наче це був якийсь важливий документ. Виявилось, він писав олівцем літери: M, пропуск, U, S, E. Закінчивши, підвів голову і підморгнув Девідові. Перш ніж той зрозумів значення написаного, старий зім’яв аркуш у руці.

Просто і мило. Миша насправді виявляється Музою.

Але ось той самий момент у російському перекладі 2002 року. Несподівано з’ясовуються нові подробиці:

После некоторого колебания Бресли открыл ящик стола, за которым сидел, и вытащил лист чистой бумаги. Положил на стол перед собой. Дэвид, стоя за его спиной и глядя через плечо, видел, как старик слегка наклонился, взял карандаш, изготовился так, словно собирался написать какое-то официальное письмо. А затем несколькими быстрыми движениями морщинистой руки изобразил женское укромное местечко, вплетеннное в вязь стилизованных букв. В первое мгновение Дэвид даже и не сообразил, что именно написано, а потом, догадавшись, что это и есть “мышка”, хотел было рассмотреть удивительный рисунок получше, однако старик, бросив весьма холодный взгляд на Дэвида, и подмигнув ему, резко скомкал лист.

Ну і для повноти картини – оригінал:

The old man hesitated, then reached and took a sheet of notepaper from a drawer beside him. Standing at his shoulder, David watched him address himself to the paper as if to some formal document; but all he did was to print in pencil the letter M and then, after a space, the letters U, S, E. In the space between the M and the U the wrinkled hand drew, in five or six quick strokes, an 0-shaped vulva. Then Breasley glanced drily back up at David; a wink, the tip of his tongue slipped out like a lizard’s. Almost before David had grasped the double meaning the piece of paper was crumpled up.

Цікаво порівняти спроби дати раду незручній “0-shaped vulva”. Радянські перекладачі, не довго думаючи, взагалі вилучили її з тексту, змінивши таким чином настрій, а російські замінили її на цнотливо-витончене “женское укромное местечко, вплетеннное в вязь стилизованных букв” (ще й додавши характеристику “удивительный рисунок”).

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Коли прихожу в чийсь дім, мене завжди тягне роздивитися домашню бібліотеку господаря, почитати назви на корінцях, погортати сторінки. І спостереження показують, що в своїй цікавості до чужих книжкових полиць я зовсім не самотня.

Один нідерландський книголюб, передивившись бібліотеки всіх своїх знайомих, вирішив, що цього замало. І створив блог Your Shelves!, куди охочі з усього світу можуть надсилати фотографії своїх книжкових полиць. Оскільки більшість людей не заморочується придумуванням чогось оригінального в мистецтві розташування книжок, фотографії загалом відповідають філософії блогу: “Wouldn’t it be great to learn how much we are really alike?”  Зате їх можна порівнювати за ступенем безладу на полицях.

От тільки корінці роздивитися важкувато.

———

Бібліотечка автора проекту:

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Намагання поєднати в межах однієї фрази поняття “література” та “генетичний код” – все одно що вдосконалити ложку. Результат експерименту зазвичай перебуває в межах від “кумедно” до “ідіотизм”, зрозуміло, якщо мова не йде про список рекомендованої літератури з генетики в підручнику біології. І саме тому усі винятки особливо цікаві.

The Human Genre Project – онлайнова добірка малої, надмалої прози та поезії, що об’єднана темою генетики та – конкретніше – людського геному. Візуально усі твори згруповані за 24 хромосомами, з яких складається ДНК людини. Деякі тексти стосуються однієї конкретної хромосоми або гену, інші – усього геному загалом.

Для більш повного враження пропонуємо вам експрес-переклад одного з текстів.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

І знов повертаємось до актуальної теми. Угорське видавництво Szex Plaza, як можна здогадатись із назви, спеціалізується на еротичних та порнографічних виданнях. Але демонструвати в рекламі свою продукцію “в усій її красі” заборонено законодавчо, що втім, видавця не зупинило. Наведена нижче серія рекламних принтів яскраво демонструє, що будь яке – навіть максимально відверте і недвозначне повідомлення – можна донести до аудиторії, при цьому формально дотримуючись букви закону.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Цю брошуру студія dn&co. розробила для компанії London office development. Секрет – у підрізанні частини сторінок на 5 мм. Зауважте, як на відео вигинають обріз книжки перед тим, як її гортати.

Джерело: swissmiss

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Поки світова видавнича індустрія готується здавати позиції під наступом електронних книжок, японці придумали, як виписати паперові книжки у наше цифрове майбутнє. Нашого героя звуть Ninomiya-kun, він метр заввишки, важить 25 кг і в алюмінієвому корпусі. Робот може читати текст із паперового носія, розміщеного на спеціальній підставці, розпізнавати його і озвучувати за допомогою синтезатора голосу. За словами розробників, після невеликого вдосконалення це буде ідеальна машина для читання дітям казок на ніч або такий оригінальний конвертор паперових книжок в аудіоформат.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Penguin Books особисто мені подобаються своєю готовністю до експериментів на перетині літератури та цифрових технологій. І хай подібні цікаві досліди іноді межують з абсурдом, все ж таки це суттєво веселіше, ніж посипати собі голову попелом або ж навпаки пророкувати початок ери електронних читалок.

Їхній минулий проект — 21 steps, про який я писав, вийшов більш ніж цікавим. Новий, який має розпочатись восени, обіцяє бути набагато божевільнішим за свого попередника.

За словами авторів проекту — двох 19-річних студентів Чиказького університету — вони збираються стиснути твори із “золотого фонду літератури” до розміру 20 дописів у Twitter, кожен із яких, нагадуємо, не може перевищувати 140 знаків. До “золотого фонду” увійшли Данте, Шекспір, Стендаль, Джойса та — увага! – Джоан Ролінг.

“Ми поклали початок спробі звести докупи два стовпи нашого покоління”, – кажуть студенти. Сайт проекту Twittwrature про всяк випадок наголошує, що спроба втиснути світову класику у 20 твітів – це жартівлива ініціатива. Правда, є велика підозра, що американські мікроблогери гумору можуть і не помітити.

Джерело: Guardian

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Продовжуємо огляд, присвячений фукнціонуванню книжок у світі комп’юттерних ігор. Якщо раптом пропустили, то попередню частину читайте ось тут.

Книжка як “магічний маркер”

Тут діє просте правило: не кожна книжка на екрані монітору свідчить про те, що десь поруч зачаївся могутній чарівник. Але якщо маг таки з’являється, то в нього обов’язково має бути мінімум одна магічна книга. Звісно, трапляються й винятки, але якраз у такій кількості, щоб підтвердити правило. Ось як виглядає “таємна кімната” злого чаклуна зі старого квесту King’s Quest III: To Heir is Human.  Власне книга заклять лежить розгорнута на столі, але ті, що стоять у шафі, теж либонь — не просто белетристика.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Художник-концептуаліст та журналіст із Сан-Франциско Джонатан Кітс (Jonathon Keats) намагається відродити “повільну літературу” у вік гіпершвидкого обміну інформацією. Для цього він написав історію, яку можна буде прочитати не швидше ніж за тисячу років.

Сам текст, надрукований на обкладинці нещодавно випущеного Opium Magazine, складається всього лише з дев’ятьох слів.

Сам технічний прийом друку простий і дотепний. На обкладинку надруковується подвійний шар стандартного чорного чорнила, що маскує дев’ять надрукованих слів. Під дією ультрафіолету слова будуть проявлятися на обкладинці, зі швидкістю десь одне слово на сто років.

“Напевно, дуже весело читати блоги, – каже він, – але дещо суттєве назавжди втрачається, коли сприймання слів вимірюється лише швидкістю. Моє тисячолітнє оповідання — це антидот, протиотрута. Враховуючи техніку друкування, яку я обрав, прочитати одне слово може зайняти ціле століття. Це навіть повільніше аніж читання Пруста”.

Джерело: Wired

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Закінчення. Початок дивіться отут.

Лавреат Нобелівської премії 2008 року та численних французьких премій, Жан-Марі Ґюстав Ле Клезіо народився 1940 року в Ніцці у родині лікаря-хірурга. Коли майбутньому письменникові було 8 років, родина переїхала до Нігерії. Мабуть, звідти автор виніс цікавість до екзотичних середовищ, яку читач помітить і в пропонованому нижче уривкові. В Африці ж автор став і білінгвом, опанувавши англійську так само добре, як рідну. Вчився в багатьох університетах і в багатьох університетах викладав. Із 60-х років – публікує коротку і довгу прозу. Пізніше зажив слави відлюдника, коли на кілька років переселився в джунґлі до американських тубільців. Перекладав їхні народні перекази й епоси. Ле Клезіо – один із найважливіших авторів сучасної Франції. Йому притаманні водночас легкість оповіді й світоглядний зв’язок зі спадщиною екзистенціялізму.

Пропонуємо перший переклад Ле Клезіо українською мовою – продовження першого розділу роману “Золота рибка” (1996); книжка розповідає історію молодої арабки, що спромоглася стати знаною джазовою співачкою в Америці.

Стосунки між книжками та відеоіграми зазвичай описують в межах риторики “ceci tuera cela – це вб’є те”. З просвітницьких позицій, звісно, це виправдано: підліток, яка має PSP, навряд чи піде в районну бібліотеку по чергову порцію Жуля Верна чи Купера. Однак реальні взаємовпливи “традиційної літератури” та відеоігор набагато ширші ніж боротьба за ринок чи — як кому подобається – незрілі юнацькі душі.

Сценарій комп’ютерної гри — літературний твір такою ж мірою, як і сценарій серіалу. Зрозуміло що, мова йде не про художній чи ідеологічний бік, а про технологію побудови сюжету, діалогів, підтримання напруги тощо. Переробка сценаріїв успішних ігор в романну форму, або ціла книжкова серія за мотивами ігрового світу — найбільш очевидний і банальний варіант. Більш цікавий — використання в літературному тексті ігрової логіки та суто ігрових методів ведення сюжету, як це робить Пьотр Бормор, тут же можна згадати й класичне оповідання Пєлєвіна.

Однак не менш цікаво — змінити оптику і поглянути, яким чином література та книжки присутні в іграх, яким значенням вони наділені та яку функцію відіграють.

Знову ж таки, варіанти використання відомого літературного твору як сценарію для гри — найбільш очевидні, хоч інколи й тут трапляються курйози.

Однак зараз нас цікавить, яким саме чином книжки фігурують у комп’ютерних іграх, їхні типові семантичні рамки, функції та особливості використання в ігровому синтаксисі.  Цьому зацікавленню ми присвятимо кілька постів, кожен із яких буде описувати один із прийомів вплетення книжок в ігрову механіку та сюжет.

Originally published at Трансліт. Please leave any comments there.

От бувають такі збіги. Готуєш звичайний собі, нічим не прикметний пост, а він виявляється - на злобу дня. Втім, хотів я написати всього-на-всього про дещо незвичну рекламу презервативів, самі гляньте. Якщо відкинути певні риторичні запитання - скажімо, чи презервативи потрібні літературним героям в таких ситуаціях саме для “відкриття насолоди”, і чим насолода без запобіжних засобів була би гіршою - то мене цікавить тільки одна деталь. Гаразд, білосніжка - архетипний сюжет і класика порно. Про нецензурований варіант оповідок Шахерезади  - також нема мови. Але чому третій текст - саме “Ромео та Джульєта”, а не якийсь там “Декамерон” чи Гаргантюа?

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Нас дуже тішить, що читачі не забувають про “Трансліт” навіть під час нашої, так би мовити, творчої паузи. Особливо такі талановиті читачі, як vtilennya, авторка отаких симпатичних блокнотів. Детальніше їх роздивитись, а також переглянути інші рукотвори, можна на її особистому сайті. Ми ж сподіваємось, що відтак vtilennya час від часу буде тішити нас своїми роботами.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Данило Євтухов (instant_dan)- редактор порталу “DELFI”, студент-соціолог НаУКМА.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Салига Павло (lars_vontrier), дизайнер

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Сиквеломанія все шириться: черговою жертвою цієї епідемії став Вінні-Пух. У жовтні цього року під назвою Return to the Hundred Acre Wood побачить світ продовження цієї історії, схвалене правовласниками знаменитого ведмежати, фондом Pooh Properties.

Довірили цю справу письменникові Девіду Бенедіктусу, який, хоч і працює загалом в царині “дорослої” літератури, свого часу адаптував книги Мілна для аудіоформату. Саме тоді він написав кілька історій про Вінні й відіслав їх до Pooh Properties. Пропозиції сиквелів надходили до фонду неодноразово, але переможцем вийшов саме Бенедіктус, який нібито дійсно спроможний “відтворити чарівність оригіналу”. В усякому разі, він старався: щоб краще зрозуміти, що відбувалося в голові творця Вінні-Пуха, навіть студіював підшивки журналу “Панч”, де працював Мілн.

А тих, хто не любить сиквели, голова Pooh Properties Майкл Браун обізвав такими, що “займають позицію Іа-Іа”. Ось так.

Джерело

Одна з ілюстрацій Ернеста Шепарда. Марк Берджес, що оформлює продовження, перебирає “класичний” Шепардів стиль.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Юля Юрчук (dziga_ya) 28 років, перекладачка, аспірантка, дослідниця Східної Європи і Себе.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.

Лана, 26 років, перекладач-аматор.

Originally published at Трансліт. You can comment here or there.